13 липня 1948 р. дванадцять пластунів і пластунок, які прибули зі своїми родинами до Канади як політичні еміґранти, заснували в Монтреалі Пласт, зорганізувавши мішаний курінь ім. гетьмана Івана Мазепи.

2 серпня 1948 р. відбулися перші станичні збори на яких вибрано станичного--пл. сен. Володимира Кметика.

Пласт в Монтреалі (уривок із монтажу на святкуванні 50-Ліття станиці)

"Якраз минає 50 років від часу коли монтреальці почули вперше привіт СКОБ! Вже небагато із перших пластунів залишилось сьогодні живими...Життя в Монтреалі було зовсім інакше як в Европі. Там усі жили разом у спільних таборах, тут далеко одні від других. Там стрічалися кожного дня, тут раз на тиждень, або й рідше. Там весна приходила скоріше як у Канаді. Там усіми опікувались УНРРА чи ІРО, а тут кожний мусів дбати про себе і про свою родину. Там було багато часу для себе, а тут завжди замало...Але помимо всего, пластове життя розвивалось. Заснувався курінь юнаків ім. Митрополита Шептицького, курінь юначок ім. княгині Романової, гнізда новаків Діти Зеленого Бору і новачок Лісовики. При допомозі щедрої громади, в 1954-му році станиця купила перший пластовий дім, а в 1967 р. куплено теперішню домівку. Пластові помагав Пласт Прият до якого належали батьки і приятелі пластунів. Перші табори були на оселі парахій св. Михаїла та св. Софії а в 1960-му році закуплено оселю Батурин. В 1967 р., рік 100-ліття Канади, на Батурині відбувся ЮМПЗ з нагоди 55-ліття Пласту.

Наша станиця живе далі і пристосовується до обставин. Вона є спеціяліст від "латання дір." Коли нас менше стало, то створила мішаний курінь. Коли нема досить виховників, вона ділить виховника на три частини. Ми не є загартовані а часом і розпещені, міські діти. Ми не є такі витривалі як були колись пластуни в Карпатах. Ми є інші але ми не хочемо бути гіршими. В Монтреалі і в цілій діяспорі, у наших серцях хочемо дальше плекати любов до України. Хочемо дальше пластувати..."