Пластова родина поділяє горе і сльози родини Ружицьких – Роксоляни, Адріяна, Максима, Антона і Ніки – з приводу трагічної смерти Луки.
Лука вступив до Пласту восени 2000-го року. Весело перейшовши новацькі роки та новацькі табори, Лука перейшов до юнацтва до 3 куреня ім. Симона Петлюри – гурток Пуми.
Лука був активним, цікавим та добрим пластуном – провідником. Його роки юнакування був час де Лука удосконалював свій характер – в Пласті, в школі і поза Пластом. Лука занимав різні пости в гуртку і в курені. Він переходив вишколи – Золоту Булаву та новацький вишкіл братчиків і сестричок – та брав активну участь в курінних таборах, крайових і міжкрайових зустрічах, новацьких таборах і лещатарських таборах.
Лука розвивав свої здібності в Пласті – був добрим провідником, улюбленим і цікавим братчиком. Він мав добру уяву – видумував цікаві казки, як наприклад на минулорічному новацькому таборі. Він все старався, і не боявся щось нового випробовувати. Ну, наприклад – можливо куховарення не найбільше вироблена здібність Луки – але це не завадило йому під час новацьких сходин вчити своїх новаків пекти тісточка. Не знаю хто кого вчив, але станиця щаслива, що кухня не згоріла, а Лука з усмішкою переконував новаків (і своїх ровесників) що хоча тісточка не виглядають `нормальні` – можна їх їсти.
І це лиш один приклад як Лука старався жити згідно за пластовим законом. Наденній базі Лука був прикладом пластуна, котрий був словний, сумлінний, братерський і доброзичливий. Може не все вдавалося Лукові бути точному – але вірю, що він старався бути точним. Хіба найбільше ми всі будемо Луку згадувати як пластуна, що завжди був доброї гадки.
Будемо пам`ятати Луку таким, яким він був – все усміхнений в усіх пригодах. Будемо згадувати всі пригоди часто і Лука у наших серцях буде вічним.
Лука – не стало тобі часу бути станичним як ти згадував, що колись будеш, бо твій наплечник готовий до наступної прогульки.
Лука – мандруй щасливо. Стрінимося знов при вічній ватрі.
Люба Тарапацька
станична
